Назаром з Бучі опікувалися його тато, дядько, бабуся та тітка. У складних ситуаціях батько завжди підставляв синові своє мужнє плече. Від самого початку вторгнення чоловіки чекали своєї черги, аби піти на фронт, але цього так і не сталося. Бучу захопили російські окупанти, тож родині довелося ховатися у підвалі. Назарові з жінками вдалося переїхати в більш безпечне місце, а от тато та дядько хлопця залишилися в Бучі. Одного дня російські окупанти розстріляли їх на власному подвір’ї, після чого пограбували їхній будинок, перетворивши його на свій “гуртожиток”. Назар, його тітка та бабуся, на щастя, повернулися додому, але кожен куточок будинку тепер їм нагадує про чоловіків, яких забрала ця люта війна. Зараз хлопець мріє про якнайшвидшу перемогу України та світле майбутнє для себе і своєї родини.
