До війни Надія проживала у Маріуполі в повноцінній сім’ї разом з люблячими батьками. На жаль, у їхнє життя прийшла війна, яка кардинально змінила всі плани родини. 29 березня місто стало мішенню сильних обстрілів, і сім’я разом з сусідами протягом тривалого часу проживала у підвалі свого будинку.
Одного дня неподалік їхньої домівки влучила російська ракета, внаслідок чого виникла пожежа. Батько Надії намагався зупинити вогонь, але, на жаль, загинув від вибуху. Матір Надії сильно постраждала від осколків і через деякий час також померла в лікарні. Бабуся дівчинки поховала їх у парку біля будинку. Після цієї трагедії російські військові забрали дівчину до росії, звідки їй дивом вдалося потрапити до Румунії. Там родичі зустрілися з Надією і разом повернулися до України. Дівчина пережила безліч страждань, стресу та болю.
Тепер їй доводиться навчатися жити заново, без дорогих їй батьків та далеко від рідного дому. Дівчина мріє мати власний дім та зустрітися з бабусею, яка досі перебуває в окупованому Маріуполі.
