До початку повномасштабної війни Дмитро (17 років), Юлія (8 років) та Віктор (6 років) жили у Луганській області. Вибухи та обстріли змусили родину шукати дім в іншому місці. Мама без досвіду за кермом проїхала 1400 кілометрів, щоб врятувати дітей. Вони зупинилися у родичів на Волині, а потім – перебралися до Польщі. Лише там діти почали спокійно спати, не прокидаючись вночі від страху. Чоловік залишився вдома, він був поліцейським. На одному з виїздів він отримав летальне поранення. Родина переживала втрату непросто: старший син закрився від людей, та й молодших втішити було нічим. БФ “Діти Героїв” знайшов мамі та дітям психолога, щоб допомогти з переживаннями. Невдовзі хлопці вже змогли справлятися з емоціями і почали говорити про свої почуття й відчуття. Сьогодні сім’я згуртована як ніколи — мама й діти постійно одне одного підтримують! Молодший постійно дивиться у небо і шукає там найгарнішу хмаринку — вважає, що на ній тепер живе його татусь. Юля все ще дуже хоче повернути тата. А Дмитро мріє стати військовим, щоб захищати свою сім’ю та країну.
