Степан – звичайний хлопець з невеличкого села, що на Донеччині, який любить доглядати за тваринами, а у вільний час – грати футбол та їздити на велосипеді. Так було до 24 лютого, поки у їхній дім не прийшла жахлива війна. Перші два місяці родина знаходилася у підвалі свого будинку без світла, газу та води. Щоб подихати свіжим повітрям, виходили на вулицю лише на декілька годин під час так званого “затишшя”. Батьки хлопця загинули внаслідок влучання ворожого снаряду у їх авто. Напередодні вони відвезли свого сина у більш безпечне місце та поверталися у рідне село, щоб доглядати за хворою бабусею та тваринами, які залишилися на самоті. Справжньою підтримкою стала сусідка, яка опікувалася старенькою, але через місяць після трагедії померла і бабуся Степана. Зараз хлопець проживає зі своїм старшим братом і його дружиною та мріє про якнайшвидше закінчення війни. Степан хоче повернутися до рідного села, відбудувати батьківський будинок, щоб усім разом проживати в ньому довго і щасливо.