Крихітні серця, які потребують нашої допомоги

Два роки. За цей час ми почули 8000 дитячих історій з війни. Кожна з них пронизана болем до глибини душі. Ми не можемо відвертатися від страждань, які пережили ці маленькі герої. Кожна дитина, яка на власні очі бачила жах війни, гідна щасливого життя. Ми прагнемо зробити все можливе, щоб дати їм шанс на повноцінне життя, сповнене радості, любові та надії.
Кожна дитяча усмішка - це наша спільна перемога! Подаруйте їм шанс на щасливе майбутнє! 


Цифри та досягнення:

Протягом двох років фонд активно підтримує дітей, які втратили батьків внаслідок війни в Україні. За цей період ми забезпечили майже 8 тисяч дітей медикаментами, одягом, взуттям, подарунками, шкільним приладдям, гаджетами та іншими видами підтримки. 

269 180 849 грн ($7 275 158) - загальна сума допомоги
дітям за час роботи фонду
51 сімейний помічник
<span data-metadata=""><span data-buffer="">працює з постраждалими родинами
9 689 психологічних консультацій
допомогли дітям подолати травми війни
790 дітей
застраховані від нещасних випадків
1 275 дітей та опікунів
відпочили та оздоровилися в таборах
1 801 гаджет
подаровано дітям для навчання та спілкування
2 198 дітей
вивчають іноземні мови
5 390 продуктових наборів
відправлено потребуючим сім'ям
7 186 дітей
отримали подарунки на Різдво
4 451 родина
забезпечена необхідними медичними препаратами
P. S. Інформація актуальна станом на січень 2024 року.

Масштабні проєкти: 

«Тепло дітям»
В рамках цього проєкту ми вже другу зиму поспіль забезпечуємо теплом та затишком наших підопічним, які найбільше цього потребують. А саме: ковдрами, грілками, дровами для обігріву, теплим одягом та взуттям. 

«Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей»

Виставка, на якій представлено 8 історій дітей, підопічних фонду, які стали свідками війни і документували свої спогади. Це уривки з їх щоденників, малюнки, аудіозаписи тощо. Виставка вже експонувалась в Амстердамі, Києві, Страсбурзі та Берліні.
Виступ міністра закордонних справ на Генасамблеї ООН
Під час виступу Дмитро Кулеба  зачитав уривки зі щоденника нашої підопічної Аріни Первуніної. Під час евакуації з окупованої Херсонщини авто родини розстріляли російські солдати. Їх тато отримав 17 кульових поранень і загинув на очах своїх дітей. Після трагедії Аріна, переповнена болю та страждань, щодня писала татові листи у своєму щоденнику.
Історії підопічних фонду в New York Times
Відео з історіями дітей, зняте у дитячому таборі WonderCamp, де 50 дітей з різних куточків України приїхали на реабілітацію в рамках програми фонду з психологічного відновлення. Їхні розповіді про пережиті жахи війни та прагнення до щасливого життя не залишили байдужими мільйони людей по всьому світу.

Приєднуйтесь до нашої місії:

Дякуємо всім, хто був з нами протягом цих двох років! За ваші добрі серця, за вашу щедрість та небайдужість до українських дітей. Ми продовжуємо працювати, розширюватися та шукати нові можливості для допомоги.
Підтримайте дітей українських Героїв та подаруйте їм щасливе дитинство та гідне майбутнє. 


Приєднуйтесь
до нашої розсилки

Отримуйте оновлення про те, як ми допомагаємо дітям та як ви можете долучитися.

Приєднуйтесь до нашої розсилки

Отримуйте оновлення про те, як ми допомагаємо дітям та як ви можете долучитися.

Поділившись своїм емейлом, ви погоджуєтеся з нашою Політикою приватності та Умовами користування

Родина Найдухів

табір «Воловець» у Карпатах

З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем на фронт. На жаль, чоловік загинув під Бахмутом. Ця трагедія стала справжнім ударом для його дружини Галини та двох донечок — 13-річної Таїсії та 11-річної Іринки. Емоційний стан донечок був вкрай нестабільним: вони закрились в собі.

Від фонду «Діти Героїв» сімʼя Найдухів отримала можливість поїхати до табору «Воловець» у Карпатах. Це табір психоемоційної стабілізації для сімей, що постраждали від війни. З перших днів у таборі розпочались позитивні зміни. Вони ходили в гори, малювали, співали, купалися в чанах. Галина каже, що вона вперше після трагедії добре спала. А дівчата, які категорично відмовлялись йти до психолога, після табору самі висловили бажання розпочати роботу з фахівцем!